20 грудня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/7100/24 (ЄДРСРУ № 123928470) досліджував питання щодо дій позивача/заявника/скаржника у разі неправильності розрахунку судом першої/апеляційної/касаційної інстанції суми судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
(!) Вказаний обов`язок позивача надати документи на підтвердження сплати судового збору по суті кореспондується його обов`язку самостійно визначити та сплатити судовий збір за заявлені ним позовні вимоги з урахуванням як норм процессуального кодексу, так і норм Закону України "Про судовий збір", які унормовують не лише дії суду щодо обрахунку сплати судового збору, а й обов`язки позивача.
Проте, якщо в порушення вищенаведених норм позивач не дотримується вимог закону щодо надання документів на підтвердження сплати ним судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" розмірі, то суд в ухвалі про усунення недоліків зазначає суму судового збору, яку необхідно сплатити позивачу у справі.
Верховний суд вказує, що неправильність розрахунку судом першої інстанції суми судового збору не свідчить про неможливість виконати вимоги ухвали про залишення заяви без руху, так як у випадку, коли позивач позовом вважав, що сума судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, є іншою, ніж визначив суд в ухвалі про залишення його зустрічної позовної заяви без руху, він не був позбавлений права, маючи обов`язок виконати вимоги закону та ухвали суду в частині надання документів на підтвердження сплати судового збору у встановленому розмірі, сплатити судовий збір у розмірі, який він вважає правильним, надавши суду докази такої оплати з наведенням відповідного обґрунтування розміру сплаченої суми в заяві про усунення недоліків, що вважалось би належним виконанням вимог такої ухвали в частині усунення недоліків позовної заяви, поданої позивачем без дотримання вимог ГПК в частині надання доказів на підтвердження спати судового збору.
Відповідно, посилання скаржника на неправильність визначеної судом першої інстанції суми судового збору не може свідчити про постановлення судом першої інстанції незаконної ухвали про залишення позовної заяви без руху, та як наслідок ухвали про її повернення, так як позивач за зустрічним позовом взагалі не надав доказів на підтвердження сплати судового збору ні у визначеній судом сумі, ні у сумі, яку скаржник вважає правильною.
При цьому Суд зауважує, що позивач, як зацікавлена особа повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.
Верховний Суд враховує і те, що залишаючи без руху позовну заяву, суд зобов`язав заявника надати докази сплати судового збору у іншому розмірі, ніж вимагає Закон України "Про судовий збір", що не погіршує становище останнього та, разом із тим, не позбавляє права сплатити належну суму у більшому розмірі, що підтверджувало б виконання вимог ухвали. Якщо б з`ясувалось, що судовий збір сплачено більшому розмірі, ніж встановлено законом, пунктом 1 частини першої статті 7 наведеного Закону унормовано повернення за клопотанням особи, яка його сплатила, надмірно сплаченого судового збору за ухвалою суду.
ВИСНОВОК: Звертаючись до суду, заявник повинен виконати вимоги закону і сплатити судовий збір, якщо останній не звільнений від його сплати…
Однак не виконавши такий обов’язок, суд самостійно розраховує суму судового збору в ухвалі про залишення без руху та надає позивачу строк на усунення недоліків: 1) якщо заявник не згоден з сумою судового збору розраховану судом, позивач може сплатити самостійно визначену суму і належним чином обґрунтувати свій розрахунок; 2) сплатити суму судового збору визначену судом та подати клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору за ухвалою суду.
Матеріал по темі: «Обов’язок для громадської організації щодо сплати судового збору»