Предметом огляду є правова позиція Верховного суду України у справі за № 6-1981цс16 від 12 жовтня 2016 року, якою передбачено, що установивши, що проведення прилюдних торгів відбулося з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення, суди не перевірили, чи вплинули ці порушення на результати торгів, чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред’явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Прилюдні торги - це продаж майна, на яке звернуто стягнення і яке підлягає реалізації (Ухвала Верховного суду України від 27.08.2003 р.).
Прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір ( п.1.2 Тимчасового положення «Про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна» затвердженого наказом Міністерства юстиції № 68/5 від 20 жовтня 1999 року – втратило чинність),
Електронні торги – продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну (ч. 9 п. 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мінюсту від 29.09.2016 № 2831/5).
Аналізуючи судову практику необхідно вказати на наступне.
-«сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884 цс15 (Ухвала ВССУ від 08.09.2016 року по справі № 215/7048/13-ц (№ в ЄДРСРУ 61235188);
-«сам по собі факт недотримання вимог щодо строків опублікування оголошення про проведення прилюдних торгів та його змісту, передбачених пунктами 3.5, 3.6 Тимчасового положення, що не вплинуло на результат торгів, не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року та у постанові Вищого господарського суду України від 25 червня 2014 року» (Постанова ВСУ від 06.07.2016 року по справі № 6-3174цс15 (№ в ЄДРСРУ 58976459).
-«електронні торги можуть продовжуватися поза межами основного часу, а саме після 18:00:00, і загальна тривалість додаткового часу проведення торгів не може перевищувати шість годин; при цьому моментом відліку додаткового часу є момент закінчення основного часу, а саме 18 год. 00 хв. 00 сек., який не може перериватися додатковим часом» (Постанова ВСУ від 06.07.2016 року по справі № 6-3131цс15 (№ в ЄДРСРУ 58902261).
-«Чи порушені права і законні інтереси позивача, внаслідок проведення торгів більш ніж через 6 місяців з моменту підписання звіту про оцінку, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред'явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює (Постанова ВСУ від 29.06.2016 року по справі № 6-370цс16 (№ в ЄДРСРУ 58736540).
ВИСНОВОК: Отже маємо наступне: за судовою логікою ані факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів, ані факт недотримання вимог щодо строків опублікування оголошення про проведення прилюдних торгів та його змісту, ані факт проведення прилюдних торгів поза межами основного часу, ані факт недійсності звіту про оцінку НЕ МОЖУТЬ БУТИ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВИЗНАНЯ ПРИЛЮДНИХ ТОРГІВ НЕДІЙСНИМИ, без доведеності порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, тобто позивача.
Тобто все вищевказане, лише може бути «правовою підставою» для визнання торгів недійсними, але виключно в сукупності та доведеності в судовому процесі порушення прав позивача.
Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України у справі № 6-143цс14 (Ухвала ВССУ від 07.09.2016 року по справі № 638/18757/13-ц (№ в ЄДРСРУ 61197183).
В матеріалі «Прилюдні торги: наслідки недійсності звіту про оціночну вартість майна» та «Прилюдні торги повинні відбуватися в межах дійсності звіту про оцінку» було зазначено, що Верховний суд України правовими позиціями від 06.04.2016 р. та від 29.06.2016 р. підтвердив, що навіть повторні прилюдні торги повинні відбуватися в межах дійсності звіту про оціночну вартість майна. Недотримання цих правил є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
До цього висновку дійшов Верховний суд України у постановах від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 (№ в ЄДРСРУ 57102473) та від 29.06.2016 р. у справі № 6-547цс16 (№ в ЄДРСРУ 58736531).
Зокрема суд вказав на те, що згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
ВАЖЛИВО: Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.
Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85).
Вказана вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 (№ в ЄДРСРУ 27226081).
ВАЖЛИВО: З огляду на зазначене вбачається, що у подібного роду судових спорах, необхідно використовувати наявні та/або допустимі докази з акцентом саме на порушення прав та охоронювальних законом інтересах позивача.
Так, в сукупності ст. 638, 651, 652, 655, 656, 657 та 663 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет договору, ціну та строки.
Таким чином Верховний суд України в своїх рішеннях зокрема від 29.06.2016 року по справі № 6-370цс16 дає суттєву підказку позивачу, а саме: «Чи підвищилася вартість майна, яке реалізовувалося на спірних прилюдних торгах, з огляду на те, що торги були проведені більш ніж через 6 місяців з моменту підписання звіту про оцінку реалізованого майна?».
ВИСНОВОК: Отже, якщо була проведена оцінка, а потім уцінка нерухомого майна або продаж останнього на прилюдних торгах на підставі нечинного звіту про оцінку, то є всі підстави стверджувати, що саме позивач НЕДООТРИМАВ грошові кошти від реалізації нерухомості, оскільки вони будуть перераховані кредитору у меншій сумі ніж він міг розраховувати і за ним залишиться частина боргу, а отже порушені МАЙНОВІ права та інтереси боржника - позивача або кредитора – стягувача.
Стосовно спотворення та/або неповноти змісту оголошення про проведення прилюдних торгів щодо кількісних або якісних характеристик майна – позиція аналогічна: це не участь потенційних покупців, які могли створити конкуренцію та запропонувати вищу ціну, а отже не доотримання грошей (позивачем – боржником або стягувачем) в достатній кількості від продажу об’єкту нерухомості.
Теги: исполнительное производство, виконавче провадження, публичные торги, электронные торги, принудительные торги, арест имущества, признание торгов недействительными, обжалование результатов оценки имущества, оценка имущества, експерт-оценщик, реализация на публичных торгах, срок действия оценки, експерт, оценщик, юрист, адвокат, Морозов Евгений
-