02 листопада 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 300/179/20, адміністративне провадження № К/9901/17219/20 (ЄДРСРУ № 100748540) досліджував питання щодо наслідків прийняття судового рішення без надання права опоненту скористатися правом надати свої заперечення.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою-четвертою статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 306 КАС України передбачено, що суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду:
1) з`ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;
2) з`ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень;
3) з`ясовує, які обставини визнаються та які заперечуються учасниками справи;
4) пропонує учасникам справи подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи;
5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;
6) за клопотанням учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справи;
7) вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції;
8) вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи.
Статтею 301 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Якщо суд апеляційної інстанції, розглянув апеляційну скаргу сторони та не перевірив, чи була вона вручена опоненту та чи закінчився строк, визначений ухвалою суду для подання відзиву на неї, внаслідок чого позбавив останнього можливості до ухвалення оскаржуваного судового рішення надати до суду відзив на апеляційну скаргу, що передусім унеможливило виконання судом апеляційної інстанції свого обов`язку щодо надання оцінки доводам й обґрунтуванням, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
Підсумовуючи викладене, а також враховуючи наявність передбаченої законодавцем процесуальної можливості встановлення судом апеляційної інстанції строку для ознайомлення сторони з доводами апеляційної скарги та надання йому часу для подання відзиву на вказану скаргу, Верховний Суд вважає, що допущене апеляційним судом порушення є серйозним і піддає сумніву справедливість судового розгляду, оскільки це є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема в частині невиконання судом апеляційної інстанції свого обов`язку щодо дотримання принципу рівності сторін.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.04.2020 у справі № 280/1067/19.
Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) неодноразово посилався на принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях. Засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права.
У рішенні у справі «Харченко проти України» (заява № 37666/13, пункт 74), розглянувши скаргу заявника, ЄСПЛ зазначив, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.
Європейський суд дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі заявника апеляційну скаргу та не вживши спроб установити, чи була вона вручена заявнику або чи був він повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» (заява № 38789/04) наголошується, що принцип рівності сторін, як один зі складників справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
ВИСНОВОК: Якщо апеляційний суд розглянув справу до визначеного строку в його ж ухвалі щодо подання відзиву і висловлення своїх заперечень іншою стороною, то це є грубим порушенням норм процесуального права, а отже є обов`язковою підставою для скасування судових рішень.
Матеріал по темі: «Належне вручення копії судового рішення учаснику судового провадження»