16 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 905/1057/18 (ЄДРСРУ № 79250066) досліджував питання обов’язковості платіжних реквізитів на квитанції щодо сплати судового збору за звернення до суду.
Суть справи: Судом, при перевірці зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України за платіжним дорученням виявлено, що дата сплати та дата зарахування судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду передує даті винесення оскаржуваного судового рішення, а отже, не може вважатися належним доказом сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду.
При чому аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 922/496/17 (ЄДРСРУ № 74508787).
Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, основними засадами судочинства визначено, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Згідно з частиною 3 статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються зокрема докази сплати судового збору.
Між тим, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674 - VI (далі - Закон "Про судовий збір").
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону "Про судовий збір" встановлено ставку судового збору в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна скарга подається до суду) за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду.
(!!!) Згідно з приписами частин 1, 2 статті 9 Закону "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (відповідно до частини 1 статті 6 Закону "Про судовий збір").
Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.
Відповідно до пункту 3.1. Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
ВАЖЛИВО: З додатків 2, 8 до Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.
Пунктом 3.8. Інструкції визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Необхідними реквізитами ідентифікації позовної заяви (заяви, скарги), а уданому випадку апеляційної скарги є, зокрема, номер справи у межах якої подається відповідна апеляційна скарга та дата ухвали апеляційного господарського суду, яка оскаржується.
ВИСНОВОК: Отже, з огляду на викладене, в контексті даних обставин справи, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується що, подана на усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги квитанція не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки не містить інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дату прийняття судового акту, що оскаржується, з огляду на що, з останньої не вбачається яка саме апеляційна скарга оплачується судовим збором.
Спробуємо розібратися….
По – перше: Необхідно одразу ж звернути уваги на декілька моментів:
1) рішення прийнято за конкретних обставин та відповідних доказів (квитанцій, платіжних доручень та таке ін.), тобто «в контексті даних обставин справи»;
2) дата сплати судового збору передує даті прийняття рішення: «дата сплати та дата зарахування судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду передує даті винесення оскаржуваного судового рішення»
По- друге: Призначення платежу в платіжному доручені апелянта: "Суд.збір за подан. до госп. суду апеляційної скарги на ухвалу суду, ТОВ "ХХХ", Донецький апеляційний го", а з матеріалів справи вбачається, що скарга подавалась до Східного апеляційного господарського суду…, а Східний апеляційний господарський суд був утворений на підставі Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 року «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах», в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.
Таким чином, платіжне доручення апелянта (від 06.09.2018р.) адресоване Донецькому апеляційному господарському суду, а враховуючи той факт, що з 29.12.2017 року такого суду не існує….то вказане не є формалізмом з боку суду!
Більше того, якщо порівняти реквізити зарахування судового збору, то вони відрізняються: наприклад Ідентифікаційний код отримувача Донецького апеляційного господарського суду є № 37999649, а Східного апеляційного господарського суду № 37999654, рахунок отримувача у першого: 34310206082001, а у другого 34319206082002 і т.і.
По – третє: При формуванні платіжного доручення або сплаті судового збору on-line на офіційному сайті «Судова влада України» призначення платежу формується коректно та чітко вказує призначення платежу, наприклад: «*;101;232323232;Судовий збір, за позовом Іванов І.І., Східний апеляційний господарський суд»…однак все одно не містить інформації: «про номер справи» та «дати прийняття судового акту, що оскаржується» (між тим ці дані обов’язково вказуються у апеляційній/касаційній скарзі)!
З урахуванням зазначеного, на погляд автора, досліджуємі судові рішення не відрізняються відповідним формалізмом, а покликані насамперед упередити, навіть не зловживання процесуальними правами, а жагу української «економії», а як відомо скупий платить…
Теги: судовий збір, дата прийняття судового акта, номер справи, призначення платежу, зарахування судового збору, квитанція, докази сплати, судова влада України, судова практика, Адвокат Морозов