20 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 175/2661/16-ц, провадження № 61-1762св17 (ЄДРСРУ № 76614810) досліджував питання недійсності або не чинності полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з підстав несплати страхувальником страхового платежу.
Суд вказав, що відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частинами першою і другою статті 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 998 ЦК України передбачено, що договір страхування визнається недійсним, якщо його укладено після настання страхового випадку.
За правилами статті 18 Закону України «Про страхування» для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що момент укладення договору може не збігатися із моментом набрання ним чинності (у даному випадку після внесення страхового платежу), однак несплата страхового платежу не є підставою для визнання його недійсним з підстав заявлених позивачем.
Крім того , апеляційним судом встановлено, що відповідно до пункту 10 страхового полісу перший страховий платіж внесено.
Пункт 10 полісу не містить даних щодо години, хвилин, номеру і виду платіжного документу (квитанція, прибутковий ордер тощо), які б засвідчували сплату страхового платежу, але ці дані вносились у страховий поліс уповноваженою особою страховика. Страховий поліс підписаний уповноваженою особою страхової компанії та скріплений печаткою, правильність даних, внесених до нього, не оспорювалась.
Із урахуванням зазначеного, судом зроблено висновок відносно того, що спірний договір є вчиненим у письмовій формі, містить відомості, які внесенні уповноваженою особою страховика, про належну сплату страхового платежу, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
ВИСНОВОК: Той факт, що згідно статті 983 ЦК України, статті 18 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, не свідчить про недійсність договору, а лише свідчить про те, що він не набрав чинності.