03 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справи № 814/1256/17, адміністративне провадження № К/9901/841/18 досліджував питання правомірності зміни коду товару за ініціативою фіскального органу в межах процедури митного оформлення.
За змістом частини 4 статті 69 Митного кодексу України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.
Відповідно до пункту 1 Основних правил, для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил: 2. (b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.
ВАЖЛИВО: Згідно з правилом 3 (а) у разі, коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис.
Класифікація товарів для цілей митного оформлення відбувається згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка побудована на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС) та Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (КН ЄС), відповідно до статті 311 Митного кодексу України. Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 428, відповідно до пункту 2 якого УКТ ЗЕД, є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України", що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів.
Змістом частини 5 статті 69 Митного кодексу України визначено, що у разі наявності складного випадку класифікації товару у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару, при виникненні суперечностей щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, необхідно застосовувати спеціальні знання, проводити дослідження.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про безпідставність спірного рішення митного органу внаслідок недоведення останнім наявності підстав для зміни коду товару за власною ініціативою в межах процедури митного оформлення.
ВИСНОВОК: Верховний Суд за результатами розгляду справи вважає, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.
Окремо необхідно вказати, що відповідно до правової позиції Верховного суду України від 11 вересня 2017 р. по справі № 3-649гс17 визнання недійсним рішення про визначення коду товару прийнятого суб’єктом владних повноважень підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Матеріал по темі: «Контроль правильності обчислення декларантом митної вартості товарів»
Теги: митниця, переміщення товарів через митний кордон, митні декларації, митна вартість товарів, встановлення митної вартості, імпорт, митний режим, метод, судова практика, Адвокат Морозов