06.02.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справи № 2а-12963/12/2070 (ЄДРСРУ № 72065059) досліджував питання належності доказів пов’язаних із не допуском посадових осіб органу фіскальної служби для проведення документальної перевірки платника податків.
Фабула справи: Оскільки платник податків не допустив посадових осіб органу державної податкової служби до проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, керівником органу правомірно та обґрунтовано застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків…однак обставинами, які доводять недопущення осіб до перевірки є відповідь Товариства про неможливість проведення перевірки, у зв'язку з тим, що усі первинні документи надані до експертної установи в межах проведення судово-економічної експертизи, призначеної в господарській справі.
Так, відповідно до абзацу шостого п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п’ятому п. 81.1 ст. 81 ПКУ, не дозволяється.
Статтями 6 та 19 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють у межах повноважень та спосіб, визначені Конституцією та законами України. Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених Кодексом, та за умови пред’явлення або надіслання у випадках, визначених Кодексом, належним чином оформлених таких документів: 1) копії наказу та направлення на проведення перевірки, 2) службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (Лист ДФС від 29.03.2016 № 6846/6/99-99-22-04-02-15).
Необхідно вказати, що ДФС у листі від 14.09.2016 р. №9679/М/99-99-13-04-02-14 вказує, що відмова платника податків від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, а також вчинення будь-яких інших дій з метою уникнення проведення перевірки може бути підставою для вжиття контролюючими органами таких дій:
- застосування арешту майна, відмінного від коштів, платника податків на підставі прийняття рішення керівником (заступником керівника) органу ДФС, обґрунтованість якого повинна бути перевірена судом протягом 96 годин (ст. 94 ПКУ);
- звернення до адміністративного суду із позовом (поданням) про застосування арешту коштів на рахунках у банку платника податків, зокрема, щодо зупинення видаткових операцій (пп. 94.6.2 ПКУ).
ВАЖЛИВО: При відмові платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (п. 81.2 ст. 81 ПКУ).
Стаття 94 Податкового кодексу України встановлює адміністративний арешт майна, за положеннями пункту 94.1 цієї статті, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Обставини застосування арешту майна наведені пунктом 94.2, серед яких, підпунктом 94.2.3 передбачено застосування адміністративного арешту у випадку, коли платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.
Підставою для прийняття податковим органом рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, є неможливість проведення перевірки Товариства, що підтверджується відповідним актом підписаним начальником відділу особливо важливих перевірок.
Належним доказом відмови від проведення перевірки або не допуску осіб податкового органу до її проведення, в розумінні частини першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) є акт, який засвідчує факт відмови платника податків від проведення документальної перевірки відповідно до пункту 81.1 або відмови у допуску посадових (службових) осіб до проведення перевірки, відповідно до п. 81.2 статті 81 Податкового кодексу України.
Відсутність актів, які встановлюють факти, з якими пов'язані підстави застосування адміністративного арешту активів, спростовують доводи податкового органу та висновки суду про правомірність застосування умовного адміністративного арешту активів Товариства рішенням податкового органу, і як наслідок, унеможливлюють задоволення подання про продовження терміну застосування такого адміністративного арешту.
Відтак, підстави застосування податковим органом адміністративного арешту майна платника податків відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 статті 94 Податкового кодексу України відсутні.
ВИСНОВОК: Доведення факту відмови платника податку від проведення документальної перевірки або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби повинно відбуватися належним доказом, а саме: акт, який засвідчує факт відмови платника податків від проведення документальної перевірки відповідно до пункту 81.1 або відмови у допуску посадових (службових) осіб до проведення перевірки.
Матеріал по темі: «Доцільність не допуску податкової на перевірку платника податку»
Теги: недопуск податківців для проведення перевірки, відмова у допуску, наказ на проведення перевірки, направлення, адміністративний арешт майна платника податків, судова практика, Адвокат Морозов