05.10.2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, а Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року втратив чинність (крім статті 4).
Статтею 22 минулої редакції Закону України «Про виконавче провадження», встановлюється річний строк для пред’явлення виконавчих листів до виконання.
Однак пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження»: строк пред’явлення виконавчих документів до виконання, виданих до 05.10.2016 р. збільшено і тепер вони пред’являються в строки встановлені цим законом, тобто в продовж 3 років.
05 жовтня 2016 року набрали чинності Закон України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII, відповідно до пункту 1 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення».
Відповідно до ч. 1 ст. 12 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи пред’являються до примусового виконання протягом трьох років.
Відповідно до положень ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Цивільного Кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно з ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов’язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
ВАЖЛИВО: У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 року по справі № 3-рп/2001 зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 05.04.2001 року по справі № 3-рп/2001, встановлено, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, положення Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» в частині строків пред’явлення виконавчих документів до виконання, визначених у ч. 1 ст. 12 цього Закону, в аспекті положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, розповсюджуються виключно на виконавчі документи видані з дня прийняття цього Закону та до набрання ним чинності, оскільки застосування поняття «набрання чинності законом» у спірних правовідносинах не може зводитись лише до визначення певної календарної дати, а повинно невід’ємно пов’язуватись із моментом прийняття відповідного закону при неухильному дотримуванні принципу незворотності дії законів у часі (Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 р. у справі № 820/6376/16).
Окремо необхідно вказати, що поширення дії норм відповідного Закону на правовідносини щодо пред’явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа, а зазначення судом у виконавчому листі іншого строку пред'явлення його до виконання (ніж той який визначений законом) не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону й не може бути змінено судом (постанова Верховного Суду України від 20.01.2016р. у справі № 6-711цс15).
А отже, за пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2677-VІ «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», який набрав чинності з 9 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.
ВИСНОВОК: Таким чином, поширення дії норм Закону на правовідносини щодо пред’явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа.
Теги: виконавче провадження, исполнительное производство, строк пред’явлення, примусове виконання судового рішення, стягувач, боржник, виконавчий збір, судова практика, Адвокат Морозов