06.09.2017 р. Верховний суд України в рамках справи № 3-774гс17 досліджував порядок та умови розгляду судових проваджень за новиявленими обставинами.
Так, у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2009 року у справі № 39/185-38/347-30/383 зазначено, що нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи, забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення.
Нещодавно, а саме 13.03.2017 р. Верховний суд України розглядаючи справу № 3-1629гс16 вже досліджував питання щодо умов перегляду рішень судів розглянутих за нововиявленими обставинами.
Матеріал по темі: «НОВОВИЯВЛЕНІ ОБСТАВИНИ, ЯК ПІДСТАВА ДЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВОГО РІШЕННЯ»
Нововиявлені обставини – це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (п. 3 Постанови № 4 Пленуму ВССУ від 30.03.2012 р. «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами»).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»).
ВАЖЛИВО: Отже, з огляду на вищевикладене не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, оскільки до нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, що були наявні на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомими заявнику , на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін або які мають значення для правильного вирішення спору.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 зі справи № 3-108гс14: «До нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи та те, що ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи».
Матеріал по темі: «НОВОВИЯВЛЕНІ ОБСТАВИНИ & НОВИЙ ДОКАЗ: ВІДМІННІСТЬ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ»
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
(!!!) Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини від 18.11.2004 року у справі "Правєдная проти Росії", заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 06.12.2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2, заява № 19960/04, п. 46) процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Більше того, жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (див. п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24 червня 2003 року; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 9 червня 2011 року).
Отже, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Статтею 112 ГПК України встановлено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Згідно з положеннями, наведеними в частинах п’ятій, сьомій та восьмій статті 114 ГПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами приймаються: 1) рішення – у разі зміни або скасування рішення; 2) постанова – у разі зміни або скасування постанови; 3) ухвала – у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін. Рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, можуть бути переглянуті на загальних підставах. У разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, та першочерговим обов’язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.
У залежності від встановлення факту відсутності або наявності нововиявлених обставин суд приймає відповідне рішення, передбачене частиною п’ятою статті 114 ГПК України, яке підлягає подальшому перегляду на загальних підставах. І лише в разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами позовні вимоги розглядаються з урахуванням нововиявлених обставин за правилами, встановленими цим Кодексом.
Крім того, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
ВИСНОВОК:
- Після звернення заявника першочерговим обов’язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин за наступними ознаками: а) їх існування на час розгляду справи; б) ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; в) істотність даних обставин для розгляду справи;
- У залежності від встановлення факту відсутності або наявності нововиявлених обставин суд приймає відповідне рішення, яке підлягає подальшому перегляду на загальних підставах;
- Лише в разі скасування судового рішення, за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами, позовні вимоги розглядаються з урахуванням нововиявлених обставин.
Теги: нововиявлені обставини, новий доказ, подання доказів, виникнення обставин, істотність даних, розгляд справи, судова практика, ЄСПЛ, ЕСПЧ, обстоятельства, вновь открывшиеся обстоятельства, юрист, судебная защита, Адвокат Морозов