16 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 904/4893/23 (904/6230/25) (ЄДРСРУ № 138261900) серед іншого досліджував питання щодо призначення платежу, як правова підстава здійснення грошового переказу.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі пред`явлення позову про стягнення боргу кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умови.
Факт укладення кредитного договору (позики) не може бути встановлено судом без встановлення факту перерахування грошових коштів позичальнику. Встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту перерахування коштів на рахунок боржника слугує додатковим підтвердженням факту укладення кредитного договору.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).
При чому, сформульоване самим платником призначення платежу не може безумовно підтверджувати досягнення сторонами згоди щодо укладення та умов договору позики.
Отже, односторонньо зазначене позивачем призначення платежу «позика» є відображенням його суб`єктивної мети, а не доказом існування договірних відносин між сторонами.
ВИСНОВОК: Призначення платежу саме по собі не може кваліфікуватися як дотримання письмової форми правочину та не може беззаперечно визначати наявність чи відсутність правової підстави здійснення грошового переказу.
Матеріал по темі: «Зобов’язання з договору позики або розпискою про отримання грошей в борг»