29 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 824/224/21, провадження № 61-4060ав25 (ЄДРСРУ № 127744421) досліджував питання щодо зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зобов`язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених цією статтею та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину законодавство не передбачає. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, у момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог можливе за наявності таких умов: 1) зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; 2) однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав. Ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є 3) безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.
Водночас питання про можливість зарахування зустрічних вимог, щодо яких арбітраж ухвалив рішення про їх задоволення, у жодному разі не може розглядатись поза процесуальним контекстом виконання арбітражного рішення.
Надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу регулюється процесуальними нормами ЦПК України, що містяться у главі 3 розділу IX, та Конвенцією ООН про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958).
Зокрема, у статті III цієї Конвенції ООН зазначено, що кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення обов`язковими і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання та приведення до виконання цих рішень.
Встановлена законом послідовність процесуальних дій виключає можливість легалізації рішення міжнародного комерційного арбітражу в обхід процедури надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Отже, немає підстав для визнання однорідними вимог, які визнані рішеннями міжнародного комерційного арбітражу та пройшли процедуру надання дозволу на виконання національним судом, і вимог, які визнані рішеннями міжнародного комерційного арбітражу, але не пройшли процедури надання дозволу на виконання такого рішення національним судом і є добровільними до виконання.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2024 року у справі № 824/113/23 (провадження № 61-9886ав24) та від 28 листопада 2024 року у справі № 824/74/22 (провадження № 61-8500ав24, ЄДРСРУ № 123434019).
У постанові Верховного Суд від 29 грудня 2021 року у справі № 826/17678/15 зазначено, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.
Верховний Суд в низці судових рішень підкреслював умови, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (постанова від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18; постанова від 16 квітня 2019 року у справі № 911/483/18; постанова від 21 листопада 2018 у справі № 755/9929/15-ц).
ВИСНОВОК: Немає підстав для визнання однорідними вимог, які визнані рішеннями міжнародного комерційного арбітражу та пройшли процедуру надання дозволу на виконання національним судом, і вимог, які визнані рішеннями міжнародного комерційного арбітражу, але не пройшли процедури надання дозволу на виконання такого рішення національним судом і є добровільними до виконання.
Матеріал по темі: «Зарахування зустрічних вимог за зовнішньоекономічним договором»