25 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/23042/16 (ЄДРСРУ № 121858863) підтвердив раніше сформовану правову позицію щодо закінчення виконавчого провадження може бути як в цілому, так і у відповідній частині.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Згідно частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
З аналізу змісту пункту п`ятого частини першої та частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що закінчення виконавчого провадження може бути як в цілому, так і у відповідній частині (в якій судове рішення скасовано/визнано нечинним).
До таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 28.02.2024 зі справи № 910/23042/16 (ЄДРСРУ № 117373667).
ВИСНОВОК: Отже, з огляду на наведені вище приписи Закону в день отримання державним службовцем відповідної заяви (з доказами) у державного виконавця виникає обов`язок з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у цілому (у частині) із застосуванням наслідків, передбачених статтями 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Матеріал по темі: «Наслідки придбання майна на прилюдних торгах за відсутності в реєстрі відомостей щодо його обтяження»