Підсудність спору про витребування земельної ділянки, яка перебуває в оренді у фермерського господарства

28 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 915/390/22 (ЄДРСРУ № 110514979) досліджував питання щодо підсудності спору про витребування земельної ділянки, яку надано у власність фізичній особі, але яка перебуває в оренді у фермерського господарства.

За змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

(!!!) Так, у разі задоволення позову прокурора та витребування у ФГ на користь держави в особі Ради земельної ділянки, фізична особа позбудеться на підставі судового рішення права власності на земельну ділянку.

Саме із цих підстав дана справа не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 911/44/17 зазначена така позиція: «сама лише обставина, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, не могла бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої особи».

Належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №  359/3373/16-ц).

Вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права й обов`язки, безпосередньо стосується цієї особи, а тому відповідний спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц (пункт 50), від 7 листопада 2018 року у справах № 488/6211/14-ц (пункт 36) і № 488/5027/14-ц (пункт 28), від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справах № 522/7636/14-ц та № 469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18 (пункт 4.15), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 30).

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин в іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 51), постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 34).

Доводи прокурора про те, що власник може витребувати належне йому майно від останнього набувача, про те, що рішення суду про витребування спірної земельної ділянки у відповідача саме по собі є підставою для внесення до запису про державну реєстрацію позивачем права власності, для внесення такого запису не потрібно окремо скасовувати запис про реєстрацію такого права за відповідачем, а також про те, що витребування спірної земельної ділянки від її нинішнього власника (фізичної особи) не призведе до автоматичного припинення договору оренди, та не зобов`язує Орендаря повернути земельну ділянку її законному власнику, не приймаються судом до уваги, оскільки ці доводи не спростовують висновок суду про те, що за позовом, предметом якого є витребування земельної ділянки, особа, яка є зареєстрованим власником цієї ділянки, у будь-якому випадку має бути визначена відповідачем, що для фізичної особи, у господарському процесі є неможливим в силу приписів п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України.

ВИСНОВОК: З огляду на викладене Верховний Суд погоджується, що оскільки прокурор звернувся до господарського суду з позовом про витребування земельної ділянки, власником якої є фізична особа, то такий спір за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи (власника земельної ділянки).

Матеріал по темі: «Сплата земельного податку та орендної плати під час воєнного стану»

Теги: земля, оренда землі, поновлення оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцій, земельний сервітут, землі сільськогосподарського призначення, судова практика, Адвокат Морозов