27 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 904/817/20 (ЄДРСРУ № 109897998) досліджував питання щодо оскарженні бездіяльності виконавця у виявленні майна та коштів боржника.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 901/2028/13 та від 14.06.2018 у справі № 922/4575/16.
За приписами ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Періодичність проведення таких перевірок чітко визначено Законом України "Про виконавче провадження", тобто такі перевірки мають вчинятися виконавцем систематично, а не одноразово. При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №911/4670/13, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16 від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13, від 23.08.2018 у справі № 911/167/17.
Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.
Такі правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/25970/14, від 02.12.2020 у справі №911/4670/13.
З аналізу положень статі 74 Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що перевірка виконавчого провадження як форма контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень, в обов`язковому порядку проводиться у випадку надходження скарги стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника) або в разі виявлення відповідних порушень керівником вищого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, може також з власної ініціативи провести перевірку виконавчого провадження.
Бездіяльність державного виконавця вбачається також у не надані відповіді на заяви та скарги стягувача. Аналогічні висновки були зроблені Верховним Судом в постанові від 22.04.2021 у справі №916/5148/14.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до наведеного положення у разі визнання оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності неправомірними суд в обов`язковому порядку зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця певним чином усунути порушення (07 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 761/13085/14-ц, провадження № 61-12576св19 (ЄДРСРУ № 98482976).
Отже, зобов`язання державного виконавця усунути порушення не є порушенням принципу дискреційних повноважень. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 591/5935/17 (провадження № 11-951апп19) суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про зобов`язання суб`єкта владних повноважень ухвалити певне рішення та вчинити певні дії.
ВИСНОВОК: Періодичність перевірок щодо виявлення майна та коштів боржника чітко визначено Законом України "Про виконавче провадження" і такі перевірки мають вчинятися виконавцем систематично, а не одноразово, а у випадку їх не проведення бездіяльність виконавця необхідно оскаржувати.
Матеріал по темі: «Підсудність справи при оскаржені рішень виконавця в рамках зведеного виконавчого провадження»
Теги: виконавче провадження, исполнительное производство, юрисдикційна підсудність, зведене виконавче провадження, сплата судового збору, стягувач, боржник, закон про виконавче провадження, Верховний суд, Адвокат Морозов