08 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 127/27466/20 (ЄДРСРУ № 109129301) досліджував питання щодо особливостей звільнення з посади керівника юридичної особи, якщо відсутнє рішення загальних зборів учасників.
Так у постанові від 17.03.2021 у справі №761/40378/18, врахувавши наведені у постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 висновки, Верховний Суд зазначив, що суди не врахували, що "у спірних правовідносинах керівник юридичної особи діє не як виконавчий орган, тому визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України".
У цій справі Верховний суд не погоджується з такими висновками та вважає за необхідне від них відступити.
Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Частиною першою статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" унормовано, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (частина перша статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 98 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Відповідно до частин першої - третьої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
(!!!) Отже, відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор, виконавчий орган), як будь-який інший працівник, дійсно має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, втім рішення про таке звільнення має бути прийняте загальними зборами товариства.
При цьому, Верховний суд вважає, що повідомлення власника або уповноваженого ним органу в даному випадку повинно бути здійснено шляхом фактичного (безпосереднього) подання оригіналу заяви про звільнення саме роботодавцю, як юридичній особі, а не її учасникам, як про це зазначено у постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18, зі здійсненням її реєстрації в журналі вхідної кореспонденції товариства або шляхом надіслання на юридичну адресу роботодавця рекомендованим листом з описом вкладення. Дата реєстрації відповідної заяви у журналі вхідної кореспонденції, або дата отримання поштового відправлення товариством, буде встановлювати строк з якого почнеться відлік строку попередження про звільнення.
Верховний суд вважає, що оскільки положення КЗпП України не містять приписів про відлік початку перебігу двотижневого строку повідомлення роботодавця про звільнення, останній повинен відраховуватись з моменту отримання відповідної заяви роботодавцем, а не з моменту направлення відповідної заяви, оскільки цей двотижневий строк є саме гарантією прав роботодавця мати час здійснити відповідну заміну.
Разом з цим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що звільненням посадової особи товариства дещо ускладнює процес розірвання трудових відносин, адже директор товариства є не лише найманим працівником юридичної особи, а й виконує функції щодо управління нею, порядок його призначення та звільнення суттєво відрізняється від порядку, установленого для інших працівників.
Такий порядок призначення та звільнення керівника (директора) товариства пов`язаний з тим, що керівник згідно з нормами чинного законодавства є одноосібним виконавчим органом або входить до складу виконавчого органу юридичної особи, якщо статутом товариства передбачено створення такого колегіального органу відповідно.
Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення) (частини 1, 2 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
У разі звільнення директора, який є одноосібним виконавчим органом, товариство лишається без органу управління, на який законом покладено керівництво поточною діяльністю товариства вчинення дій від його імені без довіреності. Тобто, через такий орган товариство реалізовує свою дієздатність, а відсутність цього органу (звільнення директора без призначення іншої особи на цю посаду) може призвести до блокування діяльності товариства (створює неможливість вчинення будь-яких юридично значущих дій).
Відповідно, призначення та звільнення керівника відбувається на підставі прийнятого рішення загальних зборів учасників товариства, в установчому документі якого визначаються повноваження загальних зборів учасників юридичної особи, у тому числі щодо призначення та звільнення керівника, а також порядок прийняття відповідних рішень.
Тобто, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства і за правовими наслідками відрізняється від припинення трудового договору, визначеного трудовим законодавством.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.
Оскільки керівник (директор) товариства є виконавчим органом юридичної особи, звільнення (зміна) якого повинно супроводжуватися прийняттям (призначенням) нового директора, його право на звільнення кореспондує обов`язку, визначеному статтею 32 Закону "України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", скликати загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення (поштовим відправленням з описом вкладення) про це кожному учаснику товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників із зазначенням дати, часу та місця проведення, а також порядку денного, в якому одним з питань (або єдиним питанням) буде саме розгляд заяви керівника про звільнення.
ВИСНОВОК: Тобто, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її роботодавцю, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення або ініціювати таке звільнення, якщо скликання загальних зборів віднесено до компетенції іншого органа/посадової особи товариства.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, останньому з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду.
P.s. У випадку якщо керівником ТОВ не буде дотримано законодавчо визначеної процедури щодо звільнення з посади директора Товариства, то навіть суд не вправі вирішити питання про звільнення останнього за власним бажанням.
Матеріал по темі: «Звільнення директора ТОВ за власним бажанням»