1  telegram 2     instagram  

   

      

consult.jpg

Переважне право та спосіб захисту учасника ТОВ на купівлю частки іншого учасника

Автор: Адвокат Морозов Евгений вкл. .

14 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №  904/4790/20  (ЄДРСРУ № 104747629) досліджував питання щодо переважного права учасника ТОВ на купівлю частки іншого учасника та спосіб судового захисту у разі перепродажу частки у разі примусового стягнення.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

Отже, закон прямо та буквально передбачає переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства,   тобто переважне право купівлі, що виникає лише у разі продажу такої частки за договором купівлі-продажу. Учасники товариства не мають переважного права на набуття права власності на частку у разі її відчуження іншим шляхом.

Стаття 655 ЦК України розкриває зміст договору купівлі-продажу, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі - продажу за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця з передачі у власність покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін, та є істотною умовою договору.

Договір про передачу майна (майнових прав) від боржника стягувачу в рахунок погашення боргу, укладеного відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", за своє природою не є безоплатним, оскільки у такому разі стягувач за згодою сторін набуває майно за ціною, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням з боржника.

Водночас, оплатність такого договору не є безумовною підставою для висновку, що він за своєю природою є договором купівлі-продажу, до якого застосовується правила відповідно до   статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Цивільний кодекс України не містить виключний перелік видів договорів.  Сторони є вільними в укладенні договору та мають право укладати також інші договори, які передбачені іншими актами цивільного законодавства. У даному випадку укладання такого договору передбачено Законом України "Про виконавче провадження". Особливістю такого договору є те, що він укладається під час виконавчого провадження з метою виконання судового рішення та захисту прав стягувача, без застосування процедури примусової реалізації частки.

Аргументи щодо неврахування висновку Верховного Суду, що "якщо сторони або особа певним чином називають правочин який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин. Тобто якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі- продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування", Верховний суд відхиляє, оскільки у даному випадку особливістю є те, що сторони не самостійно визначають правову природу чи певним чином називають, а його укладання прямо передбачено законом. Учасники Товариства мають право відчужувати свою частку шляхом укладення будь-якого договору, а не виключно шляхом укладення договору купівлі-продажу, міни чи дарування.

Верховний Суд зауважує, що такий договір не є договором купівлі-продажу, але до нього та порядку його укладання застосовується аналогічні правила в силу закону, оскільки відповідно до відсильної норми частини п`ятої статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавець пропонує іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до  статті 20   цього Закону.

ВАЖЛИВО: Отже, учасники товариства мають переважне право на придбання частки не лише при укладенні договору купівлі-продажу, а й у разі звернення стягнення на частку учасника товариства.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.

Така норма є загальною, і стосується будь-якого майна. Частина друга статті 366 ЦК України,  що регулює загальний порядок звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, визначає, що у разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника, кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Відповідно до статті 53-1 Закону України "Про виконавче провадження" особливості звернення стягнення на частку (частину частки) учасника товариства з обмеженою відповідальністю та учасника товариства з додатковою відповідальністю визначаються  Законом України  "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Закон України   "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Закон України "Про виконавче провадження" не містить особливостей щодо дій виконавця та процедури передачі боржником за погодженням із стягувачем частки в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом, і наявна прогалина, тому за аналогією підлягаю застосуванню положення частини другої статті  366 ЦК України, що передбачає необхідність відмови інших співвласників від придбання частки боржника.

Усуваючи прогалину у законодавстві, Верховний Суд виходить з того, що у даному випадку спірне майно було арештовано та передано стягувачу в процедурі виконавчого провадження. Передача частки від боржника стягувачу хоч і здійснюється за взаємною згодою, але за своєю суттю, як і примусове зверненням стягнення на майно, є дією, що здійснюється з метою погашення боргу боржника перед стягувачем за рахунок його майна в межах виконавчого провадження. На думку Верховного Суду, учасники товариства повинні мати однакові права, незалежно від того, яким чином відбувається реалізація (передача) майна третій особі: добровільно за згодою боржника чи примусово шляхом продажу на аукціоні (публічних торгах).

Застосування закону у такий спосіб забезпечує дотримання справедливого балансу між учасниками спірних правовідносин. У такому разі не порушуються права стягувача, який отримує суми виторгу на погашення боргу, оскільки його інтерес передусім полягає в отриманні певної грошової суми на виконання рішення суду, дотримується переважне право інших учасників, що покликане захистити інтереси в придбанні частки та управлінні Товариством.

Відповідно до частини п`ятої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним.

(!!!) Отже, за загальним правилом, належним способом захисту у випадку порушення переважного права купівлі майна є переведення прав і обов`язків покупця на привілейовану особу. Водночас, Верховний Суд вважає, що таке переведення можна здійснити лише в тому разі, якщо майно залишилось у володінні первісного покупця. Якщо ж останній вже передав належну йому частку іншій особі, то у такому разі переведення прав не є можливим, оскільки такий спосіб не захистить (не відновить) порушеного переважного права учасника на придбання частки, не забезпечить йому можливості придбати у власність частку, що була відчужені з порушенням його переважного права на їхнє придбання, таке рішення не буде підставою для припинення права власності на частку у статутному капіталі Товариства останнього покупця (власників частки). Захист переважного права на придбання частки Товариства у такому разі може бути реалізовано шляхом переведення прав за останнім договором купівлі-продажу, оскільки позивачі залишаються учасниками Товариства і мають переважне право при укладанні кожного договору купівлі-продажу.

ВИСНОВОК: Виконавець, перш ніж погоджувати договір про передачу частки стягувачу, відповідно до частини  п`ятої статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що застосовується за аналогією закону (частина перша статті 8 ЦК України) має запропонувати іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до   статті 20 цього Закону, за ціною, що за визначається за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження відповідно до частини першої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

У разі перепродажу частки третім особам належним способом захисту буде переведення прав та обов’язків останнього покупця (якщо перепродано декілька разів), а не визнання договору недійсним.

Матеріал по темі: «Судовий захист шляхом спонукання виконати умови договору»

Налоговые споры, податкові спори, налоговый адвокатподаткові накладні, виключення з ризикових, подання таблиці, зупинення реєстрації податкових накладних, реєстр накладних, пояснення, ризикові контрагенти, оскарження рішення комісії, розшифрування, ПН, РК, податкова, ДПС,таможенные, фіскальні органи,  ДФС, ППР, ТТН, податкові – повідомлення рішення, фиктивная сделка, БЕЗТОВАРНОСТЬ ОПЕРАЦИИ, безтоварність господарської операції, практика єспл, європейський суд, СКАСУВАННЯ НАКАЗУ ПРО ПРОВЕДЕННЯ ПОДАТКОВОЇ ПЕРЕВІРКИ, податкова перевірки, заперечення на акт перевірки, недопуск перевіряючих, фіктивний контрагентвідмова в реєстрації, ПН, податкова накладна, ПДВ,  НДС, обжалование налоговых уведомлений - решений, Акт налоговой проверки, ипотека, іпотека, застава, поручительство, кредит, депозит, банк, споживач, права потребителя, Закон, кодекс, постанова, пленум, проценты, пеня, штраф, доллар, гривна, Фонд гарантирования вкладов физических лиц, ФГВФО, кредитор, акцепт,  вклад,  требования, сделка, хозяйственные споры, банкротство, ликвидация, недійсний правочин, визнання недійсним, купля – продажа, право власності, собственность, судебная практика, позовна давність, обшук, обыск, слідчий суддя, прокурор, протокол, иск,  апелляционная жалоба, суд, судебный сбор, юрист, судебная защита, Адвокаты Киева, юрист Киев, Адвокат Морозов Евгений Александрович, боржник,  валютний курс, взыскание, виконавче провадження, виконавчий збір, Европейский суд, експертна оцінка ринкової вартості нерухомого майна, забезпечення позову, заборгованість, заборона, ззадолженность, займ,  исковая давность,  исполнительное производство,  кредит, кредитор, купівля-продаж,  ликвидация,  мораторій, НБУ, нерухоме майно, неустойка, нікчемний, нововиявлені обставини, ообеспечение иска, обжалование, податкова вимога, податкове повідомлення – рішення, податкові органи, подсудность, позов, Позовна давність,  поручитель, постанова, поступка, ППР, Правочин, проценты, процессуальный срок, публичные торги, развод, раздел имущества,  рассписка, реєстраційний номер облікової картки, реконструкція предмету іпотеки, решение суда, сделка неуполномоченным лицом, скарга, скасування постанови, следователь,  слідчий, спільна сумісна власність подружжя, спор, срок, страхування, строк, стягнення, стягувач, суд, суддя, судебная практика, таможня, торги, транспортний засіб, транспортный налог, ТТН,  уступка право вимоги,  ухвала суду, ущерб,  факторинг, ФГВФО, фиктивное предпринимательство, фіскальні органи,  цінні папери, частки спадщини, шлюбний договір, штраф, юридическая консультация, юрисдикція, юрист, юстиция