Суть проблеми: Контрагент, в порушення ст.201 ПК України не оформив відповідну податкову накладну та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим Платник податків був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.
Суть питання: стягнення збитків, суб’єкт відповідальності, підсудність спору, актуальна судова практика?
За частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Якщо сторони (контрагенти за договором) є зареєстрованими в установленому порядку платниками податку на додану вартість, то суми ПДВ по спірних господарських операціях мали бути додані Позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно встановленого податковим законодавством порядку, але такі дії з боку Позивача можливі лише за наявності належно оформлених та зареєстрованих Відповідачем податкової накладної.
Приписами ст.13-14 ЦК України встановлено, що цивільні права та цивільні обов`язки учасники правовідносин мають вчиняти у встановлений законодавством, договором спосіб, не порушуючи прав та обов`язків інших осіб.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, що кореспондується з положеннями ст. 224, 225 ГК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування передбаченої ч. 1 ст. 623 ЦК України, ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.
Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.
Таким чином, платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента.
Окрім цього, чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.
Аналогічних правових висновків доходив Верховний Суд у постановах від 12.06.2018 по справі № 826/16272/13-а, від 04.06.2020 по справі № 340/422/19, від 23.07.2020 по справі № 816/1122/16.
Згідно з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17 бездіяльність контрагента щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні зумовлює неможливість покупця послуг включення сум ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, тобто зазначена сума, фактично, є збитками цієї особи.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019р. у справі №908/1568/18, належним способом захисту для позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
ВИСНОВОК: Отже, не вчинення контрагентом по договору (Відповідачем у господарській справі) дій по реєстрації податкової накладної позбавляє Платника на отримання податкового кредиту та є збитками (втраченою вигодою, яка полягає у неможливості зменшити податкові зобов`язання та призвела до перерахування до бюджету понаднормових платежів), з огляду на наявність причинного зв`язку між бездіяльністю Відповідача, вчиненим порушенням, виною, розміром збитків, обґрунтований вимогами пункту 201.10 статті 201 ПК України.
Примітка: Бажано в договорі погодити, що у разі не реєстрування, неправильного або несвоєчасного реєстрування постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних чи вчинення інших дій/бездіяльності в результаті чого покупець втратить право на податковий кредит, продавець/постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі втраченого податкового кредиту.
P.s. Протидія: вчинення всім можливих (адміністративних та судових) заходів на оскарження рішення контролюючого органу… або майнова відповідальність перед контрагентом!!!
Теги: податкові спори, податкова накладна, реєстрація податкової накладної, втрачена вигода, упущенная выгода, налоговая накладная, убытки,отказ в регистрации накладной, судебная практика, Верховный суд, Адвокат Морозов