27 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 819/478/17, адміністративне провадження №К/9901/55004/18 (ЄДРСРУ № 89459834) досліджував питання щодо повноважень заступника прокурора відповідної області на підписання позовних заяв до суду.
Суть справи: Позовна заява від імені обласної прокуратури підписана заступником прокурора області, однак будь-яких документів, які б свідчили про те, що на момент підписання позовної заяви прокурор області був відсутній і його заступник виконував обов`язки прокурора області в матеріалах справи відсутні, а отже позовна заява була залишена без розгляду.
З першу необхідно вказати, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18).
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).
Слід також вказати, що Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду ухвалою від 16.10.2019 справу № 912/2385/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми в частині застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (здійснення прокурором представництва).
Верховний суд вказує, що за загальним правилом, повноваження щодо здійснення представництва регіональної прокуратури у відносинах з органами державної влади надані її керівнику і лише в разі відсутності останнього такі повноваження може виконувати перший заступник, а у разі відсутності першого заступника - один із заступників, відповідно (частина третя статті 11 Закону №1697-VII) .
Системний аналіз наведених норм Закону №1697-VII та КАС України, дає підстави для висновку, що заступник прокурора області був уповноважений підписувати позовну заяву Прокуратури лише у разі відсутності на дату її підписання і подання прокурора області та його першого заступника. Проте, доказів відсутності прокурора Тернопільської області та його першого заступника позивачем не надано.
За змістом пунктів 11-11.2 наказу Генерального прокурора України від 19 січня 2017 року №15 "Про основні засади організації роботи", вирішено важливі процедурні питання організації та порядку роботи регіональних прокуратур визначати регламентами. Регламенти розробляти підрозділам організаційного забезпечення з урахуванням пропозицій інших самостійних структурних підрозділів та затверджувати наказами керівників регіональних прокуратур. У регламентах встановлювати основні засади, порядок і методи управлінської діяльності, зокрема з питань розподілу повноважень між керівниками різного рівня, роботи структурних підрозділів та їх взаємодії, підготовки і розгляду документів, прийняття організаційно-розпорядчих актів, планування роботи, виїздів до прокуратур, виклику керівників та працівників прокуратур до прокуратур вищого рівня, підготовки та проведення нарад, контролю виконання, аналітичної та методичної роботи.
Разом з тим, згідно зі статтею 4 Закону №1697-VII, організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Верховний Суд наголошує, що Законом №1697-VII не передбачено можливості керівника регіональної органу прокуратури делегувати повноваження щодо представництва регіональної прокуратури у взаємовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, окрім випадків, передбачених частиною третьою статті 11 цього Закону.
Тому, сама лише наявність відповідних повноважень заступника керівника у Регламенті, не є самостійною підставою для підписання ним позовної заяви від імені регіональної прокуратури, оскільки суперечить нормам статті 11 Закону №1697-VII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі №819/198/17 (ЄДРСРУ № 84524416) і Верховний Суд не вбачає підстав відступати від неї.
Окрему увагу слід приділити постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року де у справі № 2-2761/09, провадження № 61-14789св19 (ЄДРСРУ № 89289811) суд вказав, що відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Верховний Суд звертає увагу на те, що з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі міської ради у цій справі звернувся перший заступник прокурора області, а не прокуратура області, яка відповідно до статті 48 ЦПК України є самостійним суб`єктом цивільних правовідносин, однак вона не є учасником в цій справі. Тобто, суд відкрив провадження за скаргою прокуратури як юридичної особи в якої відсутні повноваження на подання такої скарги.
ВИСНОВОК: Позовну заяву від імені Прокуратури області має право підписувати виключно її голова (прокурор), а у випадку відсутності останнього його перший заступник, а вже потім заступник прокурора відповідної області і тільки у випадках передбачених Законом.
Матеріал по темі: «Представництво прокурором інтересів держави за відсутністю уповноваженого органу»
Теги: представництво інтересів держави прокурором, виключні підстави, звернення прокурора до суду, представництво прокуратурою, прокурор в інтересах міської ради, судова практика, Адвокат Морозов