22 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № П/811/1384/16, адміністративне провадження №К/9901/37931/18 (ЄДРСРУ № 89395216) вказав, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, знаходження за місцем реєстрації, тощо.
Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.
Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.
Окрім цього, 22 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 815/6475/15, адміністративне провадження №К/9901/31462/18 (ЄДРСРУ № 89396349), у справі №814/3995/15, адміністративне провадження №К/9901/33222/18 (ЄДРСРУ № 89396338), №804/9510/15, адміністративне провадження №К/9901/25624/18 (ЄДРСРУ № 89396332) вказав, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.
Вказана позиція відповідає правій позиції викладеній у Постанова Верховного Суду від 30.08.2019 у справі № 804/17176/14, аналогічна позиція викладена у постанові від 16 квітня 2019 року справа №804/6909/17, у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №804/15478/14.
Так, 22 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 810/1068/16, адміністративне провадження №К/9901/37894/18 (ЄДРСРУ № 89396523) в черговий раз наголосив, що товарно-транспортні накладні (ТТН) чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.
Також сертифікати якості придбаного товару не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, а лише свідчать про якість товару та не є обов`язковими при формуванні платником податку витрат та податкових зобов`язань, податкового кредиту з податку на додану вартість. Відсутність таких документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої покупцю продавцем товару.
Матеріал по темі: «(Не) Реальність господарських операцій у податковому спорі»