Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 25.03.2008 у справі №21-2343во07 та у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17, від 23 листопада 2018 року у справі № 489/4756/16-а, від 11 листопада 2019 року у справі № 487/4899/15-а, від 30 січня 2020 року у справі № 133/1173/17, від 28 квітня 2020 року у справі № 822/973/17, від 15 травня 2020 року у справі № 361/6571/16-а.
Отже, триваючими визнаються правопорушення, які, почавшись з протиправної дії або бездіяльності, здійснюються безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином (Постанова Верховного суду від 04 травня 2020 року у справі № 1540/3613/18, від 30 квітня 2020 року у справі № 461/6241/17).
А згідно положень статті 38 КУпАП строк притягнення до відповідальності, у такому випадку, повинен обчислюватись починаючи з моменту виявлення такого правопорушення відповідним органом.